ДНДКІ ветеринарних препаратів та кормових добавок

Ukrainian (UA)English (United Kingdom)
Історія інституту Друк

Віхи становлення.

30.09.1975 р.  – Західно-Українська зональна науково-контрольна лабораторія Всесоюзного державного науково-контрольного інституту ветпрепаратів (ВДНКІ ветпрепаратів).

01.01.1989 р. – Український філіал ВДНКІ ветпрепаратів.

12.12.1991 р. – Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів та кормових добавок.

На фото – естафета поколінь (зліва направо):

Косенко Михайло Васильович, професор, доктор ветеринарних наук, член-кореспондент НААН, 1976–1984 рр. – завідуючий Західно-Українською зональною науково-контрольною лабораторією, 1993–2004 рр. – директор Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок.

Коцюмбас Ігор Ярославович – доктор ветеринарних наук, професор, член-кореспондент НААН, з 3 березня 2004 року – діючий директор Інституту.

Сергієнко Олексій Іванович – доктор ветеринарних наук, професор, почесний академік НААН. 1984–1989 рр. – завідуючий  Західно-Українською зональною науково-контрольною лабораторією. 1989–1992 рр. – директор Українського філіалу ВДНКІ ветпрепаратів, 1992–1993 рр. – директор Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок.

За внесок у розвиток ветеринарної науки всі три директори Інституту удостоєні почесного звання «Заслужений діяч науки і техніки України» та відзначені багатьма державними нагородами України.

Історія заснування у Львові Західно-Української зональної науково-контрольної лабораторії в складі Всесоюзного науково-контрольного інституту ветеринарних препаратів (м. Москва) має витоки з ХХ століття, коли впроваджувалась у життя планова система ведення народного господарства, в тому числі і науки, створення та розміщення наукових установ у різних республіках Радянського Союзу. Всесоюзний державний науково-контрольний інститут ветеринарних препаратів був створений у 1931 році і підпорядковувався Міністерству сільського господарства Радянського Союзу. Це був провідний Інститут, який очолював систему державного контролю профілактичних, лікувальних, діагностичних та інших біологічних і ветеринарних препаратів для боротьби із заразними, паразитарними та незаразними хворобами сільськогосподарських тварин, хутрових звірів, непродуктивних тварин, птиці, риби і корисних комах.

Наказом № 420 Міністерства сільського господарства СРСР від 30 вересня 1975 р. була організована, серед восьми інших, Західно-Українська зональна науково-контрольна лабораторія ВДНКІ ветпрепаратів. Завідуючим Західно?Українською зональною науково-контрольною лабораторією, за рекомендацією заступника голови Львівського облвиконкому О. І. Сергієнка, згідно з наказом по ВДНКІ ветпрепаратів, 20.01.1976 р. був призначений Косенко Михайло Васильович. Він приступив до виконання своїх обов’язків  18.02.1976 р.

Особливу увагу завідуючий ЗУ ЗНКЛ у цей час приділяв вирішенню питання майбутнього будівництва головного корпусу, віварію та станції біоочищення. Неодноразові звернення до голови Держбуду України щодо будівництва ЗНКЛ у м. Львові (на вул. Донецькій, 11) були безуспішними. Він давав дозвіл на будівництво в с. Оброшино. Однак, завдяки Ю. А. Полуляху, який працював на відповідальній посаді в ЦК Компартії України, М. В. Косенку вдалося заручитися підтримкою першого заступника Голови Ради Міністрів України П. Л. Погребняка, який допоміг вирішити питання щодо розміщення головного корпусу ЗНКЛ у м. Львові на вул. Донецькій, 11.

Упродовж 1980 – 1983 років було здійснено будівництво головного корпусу, віварію, гаражів та станції біоочищення. Як підсумок, 27 вересня 1983 р. робоча комісія, під головуванням завідуючого ЗУ ЗНКЛ М. В. Косенка, у присутності директора ВДНКІ ветпрепаратів Д. Ф. Осідзе, прийняла будівельні роботи комплексу лабораторії.

У 1984 році М. В. Косенка було призначено начальником ветеринарного відділу Львівського обласного управління сільського господарства, а посаду завідуючого ЗУ ЗНКЛ обійняв д. вет. н. О. І. Сергієнко, який до цього працював першим заступником Голови Львівського облвиконкому.

Роботу на посаді завідуючого ЗУ ЗНКЛ О. І. Сергієнко розпочав з 20 січня 1984 року. У цей час у лабораторії працювало всього 9 чоловік, з них – 7 науковців.ЗУ ЗНКЛ розташовувалася на п'ятому поверсі обласної ветеринарно-бактеріологічної лабораторії на вул. Промисловій, 9. Новозбудований корпус зональної лабораторії, на вул. Донецькій, 11 практично ще не був завершений:  потрібно було провести оздоблювальні роботи, придбати та встановити обладнання, меблі, прийняти кваліфіковані кадри. Тому тільки 1 липня 1984 р. була призначена Державна комісія на чолі із заступником директора ВДНКІ ветпрепаратів Л. С. Кудровим, у складі завідуючого ЗУ ЗНКЛ О. І. Сергієнка та представників відповідних служб, яка прийняла в експлуатацію всі будівлі комплексу ЗУ ЗНКЛ. Зусилля О. І. Сергієнка  були спрямовані на вирішення питань розширення штату працівників і закупівлю лабораторного обладнання, які вирішувались у Міністерстві сільського господарства СРСР та у ВДНКІ ветпрепаратів (м. Москва), а також на виконання науково-дослідних і держконтрольних робіт.

На долю співробітників ЗУ ЗНКЛ у той час випала важка робота з приведення приміщень лабораторії до належного стану після будівельних робіт, а ми знаємо, як у той період здавалися об'єкти – у приміщенні було багато бруду, залишків будівельних матеріалів і все це треба було прибирати, підфарбовувати власними силами.

Одночасно проходила комплектація лабораторій, а також виконувались контрольні та науково-дослідні роботи.

        Було створено 5 лабораторій, які очолили досвідчені науковці, в основному, кандидати наук. Працівники лабораторії освоювали сучасні   методики досліджень, які необхідно було виконувати згідно із затверджуваними планами науково-дослідних і держконтрольних робіт, встановлювали нові прилади та лабораторне обладнання. У 1985 – 1986 роках лабораторія отримала 10 комплектів імпортного лабораторного обладнання, зокрема біохімічну, бактеріологічну, вірусологічну та лабораторію культури клітин. Науковці проходили стажування у профільних лабораторіях ВДНКІ ветпрепаратів та інших інститутах.

З 1 січня 1989 року Український філіал ВДНКІ ветпрепаратів почав функціонувати як самостійна юридична установа з повним господарським розрахунком і самофінансуванням. Це відкривало перспективи розвитку і розширення науково-дослідної і держконтрольної роботи, вирішення кадрових і фінансових питань, створення у м. Львові потужної науково-дослідної установи, як було передбачено Положенням про Український філіал ВДНКІ ветпрепаратів від 4.01.1989 року.

Наказом МСГ України № 87 від 12.12.1991 р. Український філіал ВДНКІ ветпрепаратів був перейменований у Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів та кормових добавок Міністерства сільського господарства України.Українську зональну науково-контрольну лабораторію було перетворено в Київський філіал ДНДКІ ветпрепаратів і кормових добавок.

Директором новоствореного Інституту був призначений доктор ветеринарних наук, професор О. І. Сергієнко.

У 1992 – 1993 рр., уже в незалежній Україні зусилля науковців Інституту спрямовувались на виконання завдань ГУВ МСГ України зі створення нормативно-технічної бази для виробництва вітчизняних ветеринарних препаратів і здійснення належного контролю за якістю імпортних препаратів, що почали інтенсивно поступати на український ринок. Розроблялися вимоги з комплексного дослідження якості препаратів, оформлення нормативно-технічної документації на препарати з метою їх державної реєстрації в ГУВ МСГ України.

У липні 1993 року директором Інституту було призначено доктора ветеринарних наук М. В. Косенка, а О. І. Сергієнко залишився в Інституті на посаді завідувача лабораторії, тепер працює головним науковим співробітником.

Очоливши Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів та кормових добавок, М. В. Косенко розумів необхідність утвердження Інституту, як однієї з провідних наукових установ України і країн СНД, і намагався все зробити для успішного виконання завдань. Потрібно було запроваджувати систему реєстрації ветеринарних препаратів, налагоджувати їх вітчизняне виробництво, встановлювати критерії якості, ефективності та безпечності, впроваджувати системи державного нагляду та контролю, досліджувати вплив на навколишнє середовище, проводити різноманітні моніторингові дослідження та розширювати науково-дослідні роботи.

Співробітники Інституту брали участь у численних всеукраїнських та міжнародних конференціях, симпозіумах, нарадах, у т. ч. у Польщі, Німеччині, Нідерландах, Італії, Іспанії.

         Проводились інспекційні обстеження умов виробництва іноземних препаратів, які імпортуються в Україну.У 1998 році на базі ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок було акредитовано в системі сертифікації УкрСЕПРО на технічну компетентність випробувальну лабораторію контролю кормових добавок і вітамінів, до обов’язків якої входило проведення випробувань із використанням сучасних хімічних та інструментальних методів аналізу, у рамках сертифікації та державного контролю за якістю, експертизою, стандартизацією, сертифікацією і апробацією засобів захисту тварин, інструментів та обладнання, сировини і продукції тваринництва, кормових добавок та преміксів, кормів тваринного і рослинного походження.

Керівництво Інституту брало активну участь у роботі наукових форумів, засідань Міжнародного епізоотичного бюро тощо. Так, у травні 1999 року директор Інституту М. В. Косенко взяв участь у роботі 67-ої Генеральної сесії МЕБ.

У 2003 р. в Інститут для проведення експертизи надійшло 285 ветеринарних препаратів і кормових добавок зарубіжного виробництва, було проведено експертизу 203 комплектів документації на нові ветеринарні препарати та кормові добавки, їх випробування і апробацію та здійснений державний нагляд на 146 підприємствах (із 273 підприємств, які ліцензовані у встановленому порядку на право випуску ветеринарних лікарських засобів).

У березні 2004 р., через погіршення стану здоров’я, М. В. Косенко написав заяву на звільнення і отримав статус почесного директора. Керівництво Інститутом передав своєму заступникові по науці, доктору ветеринарних наук, професору, сьогодні вже члену-кореспонденту НААН, Коцюмбасу Ігореві Ярославовичу, який за багато років роботи проявив себе грамотним, цілеспрямованим науковцем, успішним організатором, пройшовши шлях від наукового співробітника до керівника, та  має великий досвід наукової роботи.

 
Головна Про Нас Історія інституту

Реєстрація ветеринарних препаратів та кормових добавок